Урок №18 - 19.

Тема. Священна Римська імперія. Італійські торговельні республіки

Мета: ознайомити з основними історичними подіями в Німеччині та Італії в Х – ХV ст., порівняти історичний шлях Англії, Франції, Німеччини, Італії в добу середньовіччя;

розвивати вміння визначати основні напрямки діяльності історичних діячів, порівнювати і співставляти однотипні явища, робити висновки; виховувати загальнолюдські цінності.

Тип уроку: засвоєння нових знань.

Обладнання: атласи, ілюстрації.

Основні терміни і поняття: шлях до Каносси, орден мечоносців, Тевтонський орден, курфюрст, кантон, Золота булла, ландтаг, комуни, дож, гвельфи, гібеліни, Ватикан, Папська область.

Основні дати: 919 р. – утворення Німецького королівства; 962 р. – утворення Священної Римської імперії – кайзер Оттон І;  1077 р. – шлях до Каносси;  1242 р. – битва на Чудському озері.

Історичні постаті: Оттон І Великий, Генріх І, Григорій УІІІ, Фрідріх І Барбаросса, Фрідріх ІІ, Інокентій ІІІ, Александр Невський, Йоганн Гутенберг.

Очікувані результати

Після уроку учні зможуть:

Знати

-          дату утворення Священної Римської імперії

Розуміти

-          причини політичного роздроблення держав Західної Європи;

-          феодально-теократичний характер Священної Римської імперії;

-          поняття «теократія»

Уміти

-          розташувати в хронологічній послідовності відомості про формування середньовічних держав (від роздробленості до станово-представницьких монархій або республік);

-          показати на карті території Священної Римської імперії, італійських торговельних республік, , торговельні шляхи, якими користувались італійські міста-держави;

-          охарактеризувати організацію влади в торговельних містах-державах (Генуї, Венеції та ін.);

                                                               ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Наведені слова розподіліть між країнами: 1 – Англія та 2 – Франція

1)Валуа, 2) парламент, 3) Жакерія, 4) сакси, 5) Жанна д’Арк, 6) Річард Левове Серце, 7) Уот Тайлер, 8) Париж, 9) Лондон, 10) Філіпп ІУ Красивий, 11) Книга страшного суду, 12) Генеральні штати, 13) Плантагенети, 14) Капетинги.

1 – 2,4,6,7,9,11,13;      2 – 1,3,5,8,10, 12, 14

Гра «Портретна галерея»

Цей король посідав престол 43 роки. Він відвоював у англійських королів майже все, що належало їм у Франції.  (Філіпп ІІ Август).

Цей король мав мінливу вдачу і знав 6 мов, проте не знав англійської. Він заснував нову династію. (Генріх ІІ Плантагенет).

Цей король почав збирання французьких земель. Він не приєднував нових територій, наводив лад у власних володіннях – розпочав боротьбу з французькими сеньйорами. Будував фортеці, нищив замки непокірних феодалів, карав грабіжників. (Людовик УІ).

Цей король увесь час проводив у мандрах і не прожив в Англії жодного року за свого правління. Але уславився як командувач військ. (Ричард Левове Серце).

Цей король ухвалив рішення брати участь у хрестовому поході та прирік Францію на збільшення податків. Він розлучився зі своєю дружиною Елеонорою Аквітанською і втратив найважливішу область Франції – Аквітанію, яка перейшла у володіння англійської корони. (Людовик VІІ).

 Цей король ухвалив рішення про скликання Генеральних штатів, програв битву шпор. (Філіпп ІV Красивий).

ІІІ. Мотивація навчальної діяльності.

Робота з картою

Покажіть на карті:

Місце, де відбулася битва 1346 р.

Фландрію

Місто Кале

Шлях армії Жанни д’Арк

Бесіда

-          Пригадайте причини, що зумовили встановлення станово – представницьких монархій.

-          Хто з англійських королів об’єднав країну?

-          Які верстви населення підтримували короля в боротьбі за об’єднання країни?

-          Назвіть станово – представницькі органи, які діяли в країнах Європи.

Середньовічна історія Німеччини розвивалася ніби у зворотному напрямку. Якщо сусідня Франція пройшла шлях від роздробленості до сильної єдиної держави, то Священна Римська імперія у своїх спробах завоювати народи на півдні та сходіЄвропи поступово втратила єдність. Наприкінці епохи Середньовіччя Німеччина перебувала в стані повної політичної роздробленості.

ІV. Вивчення нового матеріалу.

1.  Оттон І Великий і утворення Священної Римської імперії

Обміняйтеся думками в парах: які риси характеру допомогли Оттону І створити нову державу? Чому вона отримала назву Священної Римської імперії?

Німецька держава утворилася в результаті розпаду Франкської імперії. За Верденським договором 843 р. до складу Східнофранкської держави увійшли чотири герцогства — Швабія, Баварія, Франконія і Саксонія, а також велика частина Тюрингії, згодом Фризія і Лотарингія. Як і решта країн колишньої імперії Карла Великого, Німеччина перебувала в стані глибокої феодальної роздробленості. Герцоги прагнули незалежності й дивилися на короля як на першого серед рівних. Їм підкорялися васали й ополчення племен. Жителі німецьких країн мали помітні відмінності в мовах, звичаях і традиціях. Проте зовнішня загроза з боку норманів й угорців змусила німецькі феодальні держави об’єднати свої зусилля в боротьбі протии спільного ворога.

У німецьких хроніках зазначається, що в 919 р. «за згодою франків, алеманів, баварів, тюрингів і саксів» королем обрали герцога саксонської династії Генріха I Птахолова (919—936). Новий

німецький король придушив опір знаті, здобув славетні перемоги над угорцями й слов’янами і створив сильне Німецьке королівство.

Син Генріха I, німецький король Оттон I Великий (936—973) увійшов в історію як енергійний і рішучий правитель, здатний досягти своєї мети за будь-яку ціну. Продовжуючи справу батька, він боровся з набігами угорців і у вирішальному бою на річці Лех у 955 р. здобув над ними перемогу.

Заповітною мрією Оттона I було завоювання Італії і відновлення імперії Карла Великого. Німецькому королю не вистачало імператорського титулу, який разом із короною можна було отримати тільки з рук римського первосвященика. «Доречно» вигнаний  ломбардцями з Риму 18-річний (!) Папа Римський Іоанн XII попросив заступництва у німецького короля. Оттон I повною мірою скористався із ситуації. Новий похід завершився розгромом ворогів папської курії. Папський престол був відданий Іоанну XII, який на знак подяки й васальної залежності поклав на голову Оттона I імператорську корону.

Так у 962 р.виникла Священна Римська імперія німецької нації. Священна Римська імперія німецької нації — найбільша середньовічна держава, розташована в центрі Західної Європи.

Об’єднуючи державу, Оттон І використовував для боротьби з непокірними німецькими феодалами і військову силу, і вдалі династичні шлюби. До складу амперії входили землі Німеччини, Пн. і частково Центральна Італія, деякі слов’янські землі, частина пд.. Франції і проіснувала до 1806 р.

Як і Карл Великий, Оттон І вважав свою державу спадкоємицею Римської імперії. Тому згодом вона отримала назву Священна Римська імперія. Але, попри гучну назву, виявилася неміцною.

Імператор відновив "Академію" Карла Великого, і в дорослому віці навчився читати, щоб розуміти Біблію. За словами сучасників, велич сили поєднувалась в Оттоні I з величчю душі. Недарма в історію він увійшов із прозванням Великий. Після смерті Оттона І в державі почалася смута.

Імператор і папа

Відновлений на престолі силою німецької зброї папа Іоанн XII виявився одним із гірших первосвящеників в історії католицької церкви. Очевидці й сучасники стверджують, що він жив легковажно, пив за здоров’я диявола, грав у кості та здійснював церковні обряди в стайні. Оттон I намагався виховувати «молодого» папу, і той обіцяв поводитися гідно. Однак після повернення Оттона I до Німеччини папа уклав союз з угорцями та візантійцями — лютими ворогами імператора. Був потрібний новий похід в Італію. Церковний собор засудив вчинки Іоанна й скинув його з престолу. На вимогу імператора папою обрали Льва VIII.

У 1056 р. трон посів 6-річний Генріх ІV, поки він підростав влада належала герцогам. Пізніше Генріху прийшлось з ними боротись. Як і з папою Григорієм VІІ. Папа заборонив світській владі призначати єпископів, Генріху це не сподобалося. Тоді Григорій VІІ відлучив імператора від церкви. Генріх змушений був йти з повинною до папи. Біля воріт фортеці Каносса імператор три дні стояв босий у лахмітті грішника, каявся. Папа зняв з нього відлучення. Відтоді з’явився вислів «піти в Каноссу» - здатися на милість переможця.

У середині ХІІ ст. в Німеччині до влади прийшла династія Штауфенів (1138 – 1254 рр.). Її найвизначнішим представником був Фрідріх І Барбаросса (Рудобородий) (1152 – 1190 рр.). Він посварився з папою Александром ІІІ, йому теж прийшлось принизливо цілувати папську туфлю, щоб зняти відлучення.

2. Закріплення територіальної роздробленості Священної Римської імперії

Чому в Німеччині не склалася сильна централізована монархія?

Розвиток німецьких держав в епоху Середньовіччя характеризувався кількома важливими процесами, що унеможливили централізацію країни на багато століть поспіль.

Як і по всій Європі, у Німеччині з XI ст. розпочалося піднесення господарства. Великі міста швидко здобули незалежність і надавали перевагу зовнішній торгівлі над внутрішньою. Саме тому жодне велике місто так і не стало єдиним центром для всієї країни, як Париж у Франції або Лондон в Англії.

Дрібні й середні феодали, які в інших країнах були опорою короля, у Німеччині цілком залежали від князів. Тому вони були надто слабкі, аби стати надійною опорою центральної влади.

Королівський трон у спадок не передавався. Починаючи з ХШ ст., імператора стали вибирати няйвплиеовіші феодали і єпископи, які майже безконтрольно розпоряджалися всіма справами у своєму князівстві. Замість єдиної централізованої держави в Німеччині утворилося близько сотні держав на чолі з князями.

Крім важливих внутрішніх процесів, територіальну роздробленість Німеччини зумовили й зовнішні чинники.Одним із визначальних став "наступ на схід" — просування німецьких колоністів на схід Європи — землі, заселені слов’янами. Цей рух почався ще в X ст. і тривав з перервами майже все Середньовіччя. Рицарі й місіонери (місіонер — представник релігійної організації, який діє з метою поширення своєї релігії серед невіруючих або представників іншої церкви), селяни та ремісники зводили на завойованих слов’янських землях міста — Бранденбург, Мекленбург, Берлін, Любек, Росток та інші. На землях Східної Прибалтики, заселеної племенами лівів, естів і пруссів, європейськими рицарями були засновані місто-фортеця Ревель та місто Рига, що стало центром Лівонії.

Уважно роздивіться карту. Покажіть території, пов'язані з німецьким наступом на схід.на поч.ХІІІ ст.німецькі купці та духовенство ринули на ЛДівонські землі, заселені пращурами латишів, литовців, естонців. Щоб охрестити місцеве населення  був утворений орден мечоносців. Однак місцеві жителі зуміли зберегти свою культуру і мову.

Для навернення в католицизм пруссів, був утворений Тевтонський орден, який діяв успішніше, за кілька століть прусси геть онімечилися.

1237 р. тевтонці та мечоносці об’єдналися в один орден – Тевтонський. Він утворив свою державу і прагнув її розширити. Але в 1242 р. в битві на Чудському озері новгородці на чолі з князем Александром Невським завдали йому нищівної поразки.

Період 1254 – 1273 рр. в історії Німеччини отримав назву міжцарів’я, бо трон купували іноземці.

В 1273 р. феодали обрали імператором графа Рудольфа Габсбурга, який започаткував нову династію. Він відвоював у Чехії Австрію, яка стала найбільшим герцогством Німеччини, а пізніше європейською державою.

У XIV ст. імператором Карлом IV Люксембургом було видано "Золоту буллу" (булла — основний документ папи римського епохи Середньовіччя з печаткою, у даному разі із золотою печаткою.), що остаточно закріпила роздробленість Німеччини.

 "Золота булла" — законодавчий документ, який визначав порядок передачі трону у Священній Римській імперії, і закріплював за князями право на вищий суд, карбування монети, стягування мита і навіть право вести війну один з одним.

Робота з документом

 Який порядок наслідування престолу визначала Золота булла? Кому вона була вигідна?

                                            Із «Золотої булли»

Божою милістю ми Карл IV. імператор Римський і король Богемії, на вічну пам’ять

Щоб встановити єдність між курфюрстами (курфюрст — один із семи німецьких князів, які мали право обирати імператора) і ввести узгоджені вибори і запобігти роздробленості ми на загальному зібранні в Нюрнберзі у присутності усіх духовних і світських курфюрстів та інших князів всесильною царською владою оголосили виконувати наступне...

Коли стане відомо про смерть короля чи імператора, хай курфюрсти— зберуться протягом трьох місяців у Франкфурті та виберуть Римського короля як майбутнього імператора. Питання про вибір має вирішуватися простою більшістю голосів. Обраний повинен одразу затвердити привілеї, права і свободи курфюрстів. Але щоб німецький король став повноправним імператором, папа римський мав увінчати його в Римі імператорською короною.

  У роздробленій Німеччині не існувало єдиних для всієї країни армії, уряду, загальної скарбниці, спільних законів. Законодавча влада належача рейхстагу — органу станового представництва, до якого входили князі, рицарі та представники великих міст. Рейхстаг вирішував лише загальнодержавні питання, не втручаючись у справи князівств.Кожне князівство мало свій ландтаг – збори представників від станів. І хоча на початку XVI ст. династія Габсбургов володіла найбільшими територіями в Європі, проте в них, як і раніше, панувала роздробленість.Середньовічна Німеччина збагатила Європу своїми науково – технічними досягненнями. Вона стала батьківщиною книгодрукування. В сер. ХУ ст. Йоганн Гутенберг винайшов друкарський верстат.

3. Закріплення територіальної роздробленості в Італії

Чому Італія не стала об'єднаною державою.

Так само, як і в Німеччині, в Італії не було сильної королівської влади. За Північну Італію конкурували німецькі імператори і папи. У центральній Італії існувала Папська держава, яка претендувала на роль лідера, а на півдні — весь час хазяйнувати загарбники.

В Італії ніколи не згасали традиції міської культури, і за першої нагоди тут відродилися ремесла і торгівля. Найбільшими містами були Венеція, Милан, Парма, Генуя, Флоренція, Болонья.

Заснована на початку V ст. Венеція була одним із найбільших торговельних міст-держав Італії. Розташоване на численних острівцях, місто дивувало всім: і каналами-"вулицями ", якими венеціанці пересувалися на човнах-гондолах, і великим собором Святого Марка, і традиціями дожей (дож – по життєвий правитель республіки Венеція)

За переказами, кожного року дож виходив у море, кидав каблучку і промовляв: "Ми обручаємося з тобою, море!", адже основним заняттям венеціанців була морська торгівля. Вони не лише привозили відомі східні товари, а й продавали власну продукцію: шовкові тканини, скло, зброю, бурштинові намиста і дзеркала, які славилися по всій Європі. Венеціанські купці торгували з усіма країнами Середземномор’я. Особливо могутність Венеції посилилася під час Хрестових походів.

У Чорному морі панувала Генуя, купці якої досягли Кримського півострова. На його узбережжі вони звели свої торговельні порти — Кафу, Судак, Балаклаву.

Одним з найбагатших було місто Флоренція (у перекладі — "квітуча"), яка також славилася своїми ремеслами. Її майстри обробляли хутра, займалися ювелірною справою, але найбільших успіхів досягли у виготовленні вовняних тканин, які європейці купували, не шкодуючи грошей. Місто було також відоме в Європі як центр лихварських і банківських операцій. Визнаною валютою став флорин, названий на честь Флоренції.

Значна частина італійських міст в XI—XII ст. перетворилися на республіки — самоуправні комуни, очолювані консулами — радниками. У Флоренції, навіть були прийняті закони " Встановлення справедливості", що закріплювали права городян. У Венеції та Генуї влада належала дожу (з латини — вождь), якого обирали довічно. Проте, як правило, виборче право належало лише заможним верствам населення. Поступово міста-державп розрослися, і комуни вже не могли управляти ними, забезпечувати стабільну політичну обстановку. Наприкінці XIV — на початку XV ст. республіканський устрій змінився монархічним.

4. Фрідріх II

Чому період правління Фрідріха II вважався розквітом Сіцилійського королівства.

Онук Барбаросси Фрідріх II (1212—1250) був одним із видатних і найосвіченіших імператорів Священної Римської імперії, йому стати імператором допоміг папа Інокентій ІІІ. Крім німецьких земель, Фрідріху II належав південь Італії і великий багатий острів Спцилія. Тут він провів більшу частину свого життя і звідсіля правив імперією.

Королівська влада в Сіцилійському королівстві була сильнішою, ніж в інших європейських державах. Виступаючи проти феодальних міжусобиць. Фрідріх П заборонив феодалам у мирний час носити зброю і зруйнував усі замки. Для зміцнення своєї влади імператор розділив королівство на округи, на чолі яких поставив чиновників, ввів єдині податки, створив найману армію і флот. Здійснені Фрідріхом II перетворення зробили Сицилійське королівство першою у Європі централізованою державою — країною, яка підпорядкована єдиній центральній владі (у цьому випадку — королівській). Проте постійні війни Фрідріха ІІ розорили державу, і в другій половині XIII ст. колись могутнє централізоване Сицилійське королівство почало занепадати. Держава розпалася на окремі феодальні володіння.

Фрідріх II  був прекрасним дипломатом і практичним політиком. Під час Шостого Хрестового походу Фрідріх II без жодної битви домовився з єгипетським султаном про передачу Єрусалима та інших Святих місць під владу християн. Однак, оскільки більшу частину життя він проводив у походах або в Італії, то надав німецьким князям великих повноважень і не втручався в їх справи. Саме тому його діяльність закріпила роздробленість у Німеччині.

Фрідріх II відомий як знавець восьми мов, письменник і засновник багатьох шкіл та університету в Неаполі, у якому могли навчатись не лише християни, а й мусульмани та іудеї. Фрідріх II оточував себе арабськими, візантійськими і єврейськими вченими, писав латиною наукові праці й складав італійською вірші. Він виявляв великий інтерес до медицині та зоології, ініціював переклад праць Авіценни й Аристотеля, влаштовував при дворі математичні змагання та створив сицилійську школу поезії.

Робота з документом

XIII ст. «Хроніка Фра Саламбене де Адамо» про Фрідріха II

Він був хитрим, лукавим, злим, агресивним, любив розкіш та інтриги... Разом із тим інколи демонстрував і позитивні якості, якщо бажав виявити свою доброту й прихильність; він любив розваги, був привітним, лагідним, діяльним; він умів читати, писати, співати, складати кантилени1 й канцони2;

він був вродливим, мав гарну поставу, хоча зросту був середнього... Він знавтакож безліч різних мов... Якби він був справжнім католиком і любив Бога, церкву й власну душу, то йому в цьому світі знайшлося б дуже мало рівних з-поміж правителів... Але ... він перекреслив усі свої позитивні риси, бо переслідував церкву Божу.

1. На які риси характеру автор звертає увагу в першу чергу? Як ви вважаєте, чому? 2. Як автор доводить, що імператор був освіченою людиною? 3. Як ви розумієте останнє твердження документа?

4. Чи можна сказати, що Фрідріха II звинувачено в єресі?

V. Закріплення вивчених знань.

1. Коли утворено Священну Римську імперію?

2. Що таке "Золота булла"?

3. Які середньовічні італійські міста вам запам'яталися і чому?

4. Як діяльність Фрідріха II посилила роздробленість Німеччини?

5. Охарактеризуйте, які перетворення дозволили Оттону І зміцнити Німецьке королівство.

6. Поясніть, чому, на відміну від Англії та Франціїу Німеччині та Італії не утворилася єдина централізована держава.

7. Поміркуйте, чому Фрідріха II сучасники називали "Дивом світу".

8. Хто з названих осіб був сучасником Оттона І: княгиня Ольга, Мєшко І, Гуго Капет, Святослав Ігорович, Вільгельм Завойовник?

Вправа «Так – ні»

1.      Першим імператором Священної Римської імперії був Оттон І? (Так).

2.      Німецькі феодали постійно боролися з набігами скіфів? (Ні)

3.      Вислів «шлях до Каносси» пов'язаний з Григорієм УІІ і Генріхом ІУ? (Так)

4.      В італійських комунах існував республіканський демократичний устрій. (Так)

5.      Боротьбу за імператорський трон в Італії вели родини Габсбургів та Люксембургів. (Ні)

6.      Піднесення імператорської влади відбулося за часів правління імператорської династії Штауфенів. (Так)

7.      Винахідником першого друкарського верстата вважається Фрідріх І Барбаросса. (Ні)

8.      Булла – особливо важливий королівський чи папський документ, скріплений металевою печаткою. (Так)

9.      Рейхстаг – німецький парламент. (Так)

10.  В 1242 р. в битві під Грюнвальдом тевтонці зазнали поразки від московського князя Александра Невського (Ні)

Робота з картою

1.      Покажіть на карті найбільш відомі італійські міста – держави.

2.      З яких частин складалася Священна Римська імперія?

3.      Покажіть на карті особливості зовнішньої політики Німеччини щодо інших держав.

VІ. Підсумки уроку.

Як виникла Швейцарія

Наприкінці XIII ст. мешканці гірських районів Альп, вільні селяни, які не визнавали над собою ніякої влади, уклали між собою союз проти Габсбургів. За іменем однієї з селянських общин — Швіц — це населення називали швейцарцями. Згодом тут виросла нова європейська держава — Швейцарія, населення якої розмовляє німецькою мовою, французькою або італійською. Тривалий час у Швейцарському союзі справи вирішувалися на спільних зборах усіх чоловіків, згідно із власними законами. Такий устрій робив Швейцарію найдемократичнішою країною в Європі.

У постійних битвах гартувався національний характер швейцарців. Вони вважалися найкращими солдатами Європи і за гроші наймалися служити до армій інших країн.

VІІ. Домашнє завдання.

Опрацювати текст параграфа

Урок №17.

Тема. Практичне заняття. «Велика хартія вольностей»

Мета: ознайомитися з основними положеннями документа, з’ясувати його історичне значення; розвивати в учнів навички самостійного опрацювання історичної інформації, робо­ти в групах; виховувати в учнях толерантне ставлення до поглядів, переконань, думок інших.

Тип уроку: Практичне заняття

Обладнання: підручник, карта, роз даткові картки

Основні поняття й терміни: хартія, права людини, презумпція невинуватості

Основні дати: 1215 р. – підписання Великої хартії вольностей

Очікувані результати

Після уроку учні зможуть:

Знати

-          дату ухвалення Великої хартії вольностей;

Розуміти

-          значення формулювання принципу недоторканності особи для становлення правової культури європейської цивілізації;

                                                                     Хід уроку

І. Організаційний момент

ІІ.Актуалізація опорних знань і вмінь учнів

1. Назвіть час правління династії Капетингів у Франції. (987- 1328рр.)

2. Який король провів реформи у Франції, в результаті яких зміц­нилася королівська влада? (Людовик IX Святий)

3. Назвіть час Столітньої війни. (І337-1415рр.)

4. Які наслідки мала Столітня війна для Франції? Для Англії?

5. Які зміни відбулися в Британії з приходом германців?

6. Назвіть наслідки нормандського завоювання.

ІІІ. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності.

Англія була однією з перших держав, де був створений парламент. Парламент затверджував податки та шанобливо вказував королю на непорядки в управлінні країною. Представники станів Англії зробили перший крок до управління державою. Парламент обмежував владу короля, тут висловлювали свої погляди представники різних станів. Англій­ський парламент, створений у 1265 р., продовжує свою роботу й сьогодні.

IV. Практичне заняття

Велика хартія вольностей

Фронтальна бесіда

-          Розкрийте зміст поняття монархія.

-          Що таке станова монархія.

-          Коли і за яких причин у країнах Європи відбувся перехід до станової монархії.

Іоанн на прізвисько Безземельний керував країною, доки Річард перебував у походах, і чекав звістки про кончину короля. Він не мав друзів, а лише постійно наживав ворогів. Він був неврівноваженим, запальним, боязким. Іоанн на свій розсуд підвищував податки, вступив у конфлікт з церквою та баронами. У результаті цієї боротьби король був змушений прийняти «Велику хартію вольностей». 

Оригінальні статті були написані на пергаменті, латиною. Кожен з них був скріплений великою королівською печаткою за допомогою бджолиного воску і смоли. Більшість з них не збереглася. Оригінали хартії мали суцільний текст. Сучасна нумерація 63 статей була зроблена лише в 1759 р.

 Із 63 статей Хартії, що регулювали відносини англійського монарха з його підданими, 30 висловлювати інтереси баронів, 7 — рицарства і верхівки зем-левлагннків, 3 — городян. Для контролю за додержанням Хартії король затвердив раду з 25 баронів. Пізніше саме з неї утворився парламент Англії.

Хартія отримала назву Великої, оскільки містила найповніший до того часу перелік вимог про права і свободи різних верств населення, які король змушений був прийняти. Статуї 18 баронів, що примусили короля підписати Хартію, і нині прикрашають Палату лордів Вестмінстерського палату.

За три століття після 1215 р. Велика хартія вольностей стала символом обмеження королівської влади, адже вперше в епоху Середньовіччя вільні люди здобули певні гарантії. Тому Велика хартія вольностей вважається не тільки пам’яткою англійського середньовічного права, а й основою англійської свободи та демократії.

У дещо зміненому вигляді її покладено в основу нинішнього британського законодавства. У конституції США міститься чимало посилань саме на Велику хартію вольностей. Не буде перебільшенням сказати, що саме цей документ створив передумови для забезпечення громадських прав і свобод людини — спершу на Британських островах, а згодом і в інших країнах світу.

У 39 статті вперше було проголошено принцип, який у майбутньому перетворився на одну з основних вимог у багатьох країн Європи і світу — принцип недоторканості особи. Самет тому хартію вважають першим у Європі документом, що засвідчив основні права людини.

А вже у другій половині XIII ст. Англія пережила громадянську війну між прихильниками обмеження влади короля і військами монарха. Армія баронів, городян та рицарів під проводом графа Симона де Монфора здобула перемогу над військом короля. У 1265 р. Монфор, аби мати підтримку населення, уперше скликав парламент. Тому Англія вважається батьківщиною європейського парламентаризму.

Англійський парламент складався з двох палат: палати лордів, до якої входили представники духівництва, знатні барони, запрошені королем, і палати общин, до якої входили городяни і лицарі, обрані у графствах.

Робота з документом

Витяг із «Великої хартії вольностей» (1215 р.)

1. По-перше, дали ми перед Богом свою згоду і цією хартією нашою підтвердили, щоб англійська церква була вільною і володіла своїми правами у цілості і своїми вольностями недоторканними… Пожалували ми також усім вільним людям королівства вічні часи усі нижчеописані вольності, щоб мали їх і володіли ними вони і їх спадкоємці від нас і від наступників наших.

9. Ні ми, ні наші чиновники не будемо захоплювати ні землі, ні доходи з неї за борг, поки рухомого (майна) боржника вистачає для сплати боргу; і поручники власне боржника не змушуватимуться (до сплати боргу), поки сам головний боржник буде спроможним заплатити борг.

12. Ні щитові гроші, ні допомога не повинні стягуватись у королівстві нашім, як тільки за загальною порадою королівства нашого, окрім того, якщо це не для викупу нашого із полону…

13. І місто Лондон може мати всі стародавні вольності і вільні свої звичаї як на суходолі, так і на воді. Окрім того, ми бажаємо і дозволяємо, щоб усі інші міста і бурги, і містечка, і порти мали усі вольності і вільні свої звичаї.

14. А для того щоб мати загальну раду королівства при стягненні допомоги ми накажемо покликати архієпископів, єпископів, абатів, графів і старших баронів нашими листами і за нашими печатками… 15. Ми не дозволимо надалі нікому брати допомогу зі своїх вільних людей, окрім як для викупу його з полону, і для введення у рицарі його найстаршого сина, і для одруження першим шлюбом його найстаршої дочки; для цього потрібно брати лише помірну допомогу.

16. Ніхто не має бути змушений відбувати більшу службу за свій рицарський лен або за інше вільне володіння, ніж та, яка належить. 20. Вільна людина буде оштрафована за малий проступок тільки згідно з проступком, а за більший проступок буде оштрафована згідно з тяжкістю проступка, до того ж має залишатися недоторканим її основне майно…

39. Жодна вільна людина не буде оштрафована, або ув’язнена, або позбавлена володіння, або якимось [король] чином знедолена, і ми не підемо на неї і не пошлемо на неї, тільки як за законним рішенням рівних їй (її перів) і за законом країни.

40. Нікому не будемо продавати права і справедливості, нікому не будемо відмовляти у них або затримувати їх.

 41. Усі купці повинні мати право вільно і безпечно виїздити з Англії і в’їздити до Англії, і перебувати, і їздити по Англії як на суходолі,так і на воді, для того, щоб купувати і продавати без усяких протизаконних мит…

 45. Ми будемо призначати суддів, констеблів, шерифів і бейлифів (посадських осіб на місцях) тільки із тих, які знають закон королівства і мають бажання його сумлінно виконувати.

61. …Створюємо і жалуємо гарантію, щоб барони обрали 25 баронів із королівства, кого забажають, які повинні усіма силами і охороняти і змушувати дотримуватися миру і вольностей, які ми їм пожалували і цією Хартією підтвердили… І коли ми не виправимо порушень то… чотири барони доповідають про це решті з 25 баронів, і ті 25 баронів спільно з громадою будуть змушувати нас усіма способами, поки не буде виправлено (порушення) згідно з їхнім рішенням; а коли виправлення буде зроблено, вони знову будуть слухатись нас, як робили раніше.

 Запитання до тексту

1) Які права отримувала церква згідно з Хартією вольностей?

2) Які права отримали міста й купці?

3) Як мав вчинити король, щоб затвердити нові податки?

4) Яке положення з Хартії вольностей, на ваш погляд, є одним з найважливіших?

5)Чому англійці вважають «Велику хартію вольностей» початком затвердження своїх прав й свобод?

6) Яке положення з Хартії вольностей, на ваш погляд, є одним з найважливіших?

V. Підсумки уроку

«Велика хартія вольностей» — це перший в історії юридичний документ, що регулює відносини короля з його підданими. У 39 статті документа вперше було проголошено принцип, який у майбутньому став однією з основних вимог у багатьох країн Європи та світу — принцип недоторканості особи. Саме тому Хартію вважають першим у Європі документом, що засвідчив основні права людини. Британці вважають хартію початком англійської свободи.

VІ. Домашнє завдання

Повторити параграф

Творче завдання. Підготувати повідомлення про «Золоту буллу» Карла ІV.